Керівник повинен вживати заходів щодо забезпечення безпеки туристів під час походу. Але багато залежить від самих учасників походу. Туристи повинні пам’ятати, що вони повноправні учасники руху і від їхньої поведінки залежить не тільки їхня безпека, а й усіх, хто рухається цією дорогою.
Вирушаючи у велопохід, велосипедист повинен гарантувати справність велосипеда: відрегульовані гальма, закріплене кермо, на колесах наявність усіх спиць, цілісність камер та покришок. Перемикачі повинні забезпечувати плавне перемикання. Висота сідла регулюється так, щоб забезпечувати велосипедисту комфорт під час руху, а ланцюг та втулки – змащуються. Велосипед має бути обладнаний дзеркалами заднього виду.
Якщо календарний план походу передбачає рух у темний час доби, необхідно світлове обладнання: спереду білий ліхтар, а ззаду – червоний.
Велосипедист має бути одягнений у яскравий одяг, добре помітний іншим учасникам руху. Всі елементи одягу щільно прилягають до тіла та не чіпляються за інші предмети. Потрібно мати велоперчатки та велошолом, а також велонаколінники та велоналокітники. Велотурист повинен знати та виконувати правила дорожнього руху. При цьому потрібно враховувати, що не всі учасники руху виконують правила, тому автомобілі слід тримати в полі зору і краще зайвий раз пригальмувати, ніж потрапити в ДТП.
При повороті чи зупинці велотурист повинен подавати знак рукою. Автомобілі, що стоять на узбіччі, потрібно об’їжджати обережно, щоб двері, що раптово відкрилися, не стали причиною аварії. Під час руху у велопоході слід пам’ятати про пішоходів. На жаль, ментальність пішоходів така, що вони не сприймають велосипед як небезпеку. Насправді ж, результат зіткнення може бути плачевним.
Якщо все ж таки ДТП сталася, необхідно визначити стан учасників. При підозрі на травму викликати швидку допомогу. По телефону 01 викликати дорожній патруль та записати номери телефонів свідків. При собі велотурист повинен мати паспорт та страховий поліс.