Керівник визначився з цілями та категорією складності походу, вибрав район. Настав час складати нитку маршруту. Для цього необхідно озброїтися якомога повнішою інформацією про місцевість: про рельєф, погодно-кліматичні умови, цікаві місця, які можна включити в маршрут, населені пункти в які можна запланувати аварійні виходи.
Щоб визначити протяжність маршруту, потрібно відстань від входу до виходу, виміряна картою 1:2, помножити на коефіцієнт 1,2. Маршрутно-кваліфікаційна комісія може зменшити довжину на чверть, якщо на маршруті складні перешкоди.
Маршрути бувають лінійні, якщо група виходить із одного пункту, а приходить до іншого. Якщо ж група виходить з того ж пункту, в який і повертається, але інший дорогий, такий маршрут називається кільцевим. Існують і змішані маршрути, що включають лінійний та кільцевий типи. Лінійна частина маршруту повинна займати не менше 75% всього шляху. Вибір типу маршруту визначається кількістю точок закидання та викидання групи.
Складання лінійного маршруту
Для розробки лінійного маршруту потрібно знати найкоротшу відстань та можливість його пройти від пункту входу до пункту виходу. Потім з’ясувати пам’ятки поблизу цього шляху та визначити населені пункти, де можна поповнити харчові запаси. У маршрут 1 категорії складності включаються перевали, складність яких не вище 1 А. За бажанням членів групи керівник може включити до маршруту походу складнішу перешкоду. Він також визначає об’єкти, на які відбуватиметься лінійний або кільцевий радіальний вихід. Після цього прокладається нитка маршруту та розраховується її протяжність, яка не повинна перевищувати 150 км. В іншому випадку винятком деяких об’єктів моделюється відстань.
Як прокласти нитку кільцевого маршруту
Попередньо слід вивчити місцевість у радіусі 50-60 км від пункту входу-виходу. Через місця, які планується відвідати, прокласти нитку та розрахувати її протяжність. Потрібну довжину походу набирати включенням у маршрут чи виключенням із нього деяких об’єктів. Прокладаючи пробну нитку, потрібно враховувати наявність доріг та населених пунктів, а також уникати зайвих складнощів, що ускладнюють пересування.
Подолання перешкод
Керівник повинен у деталях вивчити інформацію про перешкоди (характер річки та можливість переправи, прохідність боліт, лавинна небезпека, подолання вершин тощо). Маючи таку інформацію, необхідно розробити план подолання перешкод, де вказати необхідне обладнання та спорядження.
Повинні бути передбачені аварійні виходи та шляхи подолання перешкод, у разі непередбачених обставин. Добре, якщо карти доповнюють якісні фотографії об’єкта, що дозволяють більш точно орієнтуватися на місцевості. Нитку походу доводиться змінювати у разі виявлення непереборних групи перешкод.
Складання календарного плану пішого походу
Отриману нитку маршруту слід розбити днями. Для цього потрібно визначити місце стоянок, довжину та тривалість денних переходів, кількість запасних днів у пішому поході. Щодня має закінчуватися у місці ночівлі. Кількість днів у поході визначається за правилом: категорії маршруту має відповідати кількість днів. Календарний план включає час на закидання та викид групи, відсидки та запасний день.
Для складання детального календарного плану пішого походу існують рекомендації, що дозволяють розрахувати час переміщення трасами різної складності та режим руху, який у різні періоди походу має різну інтенсивність.
Розробка маршруту походу включає як складову частину розробку аварійного виходу. Але це важливе питання потребує окремого опису. Окрім названих пунктів у розробку маршруту входить ще безліч інших питань, від яких залежить результативність пішого походу в Карпатах.