Гірськолижник-початківець, перш ніж купувати лижі, повинен визначитися з технікою катання, якою він навчатиметься.
Які лижі потрібні початківцю карверу
У 90-х роках були створені карвінгові лижі з особливою геометрією, що дозволяють отримувати цікавіші відчуття під час катання. Ці лижі ідеально підходять для катання добре підготовленою трасою, з м’яким або жорстким сніговим покривом.
Карвінгові лижі повинні мати довжину на 20 см. менше за зростання лижника.
Гірськолижник-початківець може розраховувати на швидкий успіх у карвінговій техніці, за умови, що його перші лижі матимуть досить малий (15-16 м.) радіус бокового вирізу. Якщо цей показник до 20 метрів, досягти успіху складніше, а за більшого радіусу опанувати навички карвінгу навряд чи вдасться.
Для катання з невеликою швидкістю на маленьких схилах підходять коротші лижі з малим радіусом вирізу. Тільки просунуті гірськолижники для спуску на великій швидкості із просторого схилу вибирають лижі великої довжини та з великим радіусом вирізу.
У чому відмінність техніки карвінгу від класичного катання
Техніка катання на карвах вважається сучаснішою. Вона доступна всім, незалежно від рівня професійної підготовки та віку. За бажання, її можна освоїти за тиждень-півтора. Але при виборі траси все-таки слід враховувати співвідношення її складності до рівня майстерності гірськолижника.
Головна відмінність катання на карвах від класичної техніки в тому, що в основі класики лежить гальмування, а в карвінгу – ковзання. Лижник, закладаючи дугу, не гасить швидкість, а набирає прискорення.
У карвінгу значно простіше здійснювати повороти, основу яких лежить закантовка. Гірськолижнику не потрібно робити фізкультурний комплекс, як це робиться в класиці. Він повинен зробити заповнення лиж і перенести навантаження, щоб зменшити радіус дуги. Це робиться відхиленням колін у бік схилу. Ступінь нахилу колін і всього тулуба прямо пропорційна швидкості: що вища швидкість, то більший нахил повинен зробити лижник.
Відмінності між класикою та карвінгом наочно видно, якщо порівняти кожен елемент виконання основного повороту підніманням. При виконанні класичного повороту гірськолижник піднімає одну ногу та переносить опору на іншу (зовнішню), таким чином її завантажуючи. Потім здійснює закантування, нахиляючи коліна до схилу. Повертанням всього корпусу та стегон він повертає лижі. Гірськолижники-початківці допомагають собі упором або плугом.
Карвер завдяки конструктивним особливостям лиж здійснює поворот набагато простіше. Він лише змінює навантаження із зовнішньої лижі на внутрішню і кантує зовнішню лижу нахилом колін всередину повороту.
Про карвінгу ходить багато легенд. Наприклад, є думка, що на карвінгових лижах можна кататися на прямих ногах, не згинаючи коліна та завантажуючи обидві лижі. Це справді так, але тільки у двох випадках: якщо схил не крутий і ідеально підготовлений або якщо гірськолижнику хочеться пахнути носом сніг.
Які схили підходять для карвінгу
Щодо того, що карви хороші лише на ідеальних схилах теж існують різні думки. Деякі гірськолижники стверджують, що на цілині вони приносять особливу насолоду, адже карверу потрібно тільки відхилитися назад і зробити перекантування лиж.
На недоглянутій трасі карвер повинен частіше розвантажувати та перекантовувати лижі та точніше вести дугу. Усі нерівності рельєфу гасяться згинанням та розгинанням ніг.
На крутих схилах техніка карвінгу полягає в тому, що гірськолижник не повинен боятися повертатися корпусом у напрямку спуску, адже це положення триває лише кілька миттєвостей. Потім, виконуючи дугу, можна погасити швидкість.
Висновок
Набувати навичок катання, за наявності доглянутої траси (наприклад, на зимовому курорті Буковель), краще на карвінгових (приталених) лижах. Карвінгова техніка катання набагато цікавіша і ефективніша в процесі навчання. Для катання на карвах просунутим гірськолижникам підходять будь-які схили і навіть цілина.