Маршрути піших походів включають подолання гірських схилів. Безпека проходження таких ділянок гарантується дотриманням простих правил.
Перехід через схил слід здійснювати за хорошої видимості та сприятливих погодних умов. При переході схилу потрібно бути уважним і переступати через валуни та кореневища повалених дерев. На крутих схилах з нестійким ґрунтом або трав’янистою та слизькою поверхнею необхідно використовувати страхувальну мотузку. Якщо ви впали та ковзаєте, потрібно розвернутися обличчям до схилу та постаратися зачепитися за траву.
Маршрут походу може включати схили, які в залежності від покриття поділяються на осипні та лісисто-трав’яні. Осипні схили бувають з дрібним, середнім і великим осипом. Схили з різним осипом долаються різною технікою проходження. Осипні схили небезпечні тим, що порода, обсипаючись, може захопити туриста. Тому такі схили проходять ланцюжком один за одним.
На схилах з дрібним осипом потрібно рухатися колоною по траекторії, що звивається. Схили із середнім осипом проходять обережно, без різких рухів, щоб не викликати каменепад. Великий осип особливо небезпечний після дощу. Перед тим, як наступити на камінь, необхідно перевірити його стійкість. Схили з лісисто-трав’янистим покриттям також становлять певну небезпеку, адже на них знаходяться велике каміння, коріння дерев, ями та інші перешкоди.
Високий трав’яний покрив приховує рельєф поверхні схилу. Тому слід ступати маленькими кроками, повільно, промацуючи ґрунт. Низький травостій на крутих схилах може спричинити падіння. Проходити такі схили потрібно на відстані один від одного, щоб падаючий не збив наступного за ним туриста. Схил, порослий чагарником, потрібно проходити у міцному одязі та уважно відстежувати ями та інші перешкоди, попереджаючи про це товаришів.