Найважливішими критеріями оцінки гірськолижного курорту є характеристика гірськолижних трас щодо їх придатності для катання на лижах. Вони характеризуються об’єктивними показниками ухилу, довжини, рельєфу, висотою над рівнем моря, перепадами висот, траєкторіями спуску та підйому. Велике значення має природна засніженість та стійкість снігового покриву, а також інші кліматичні фактори.
Крутизна схилу
Кут ухилу або крутість траси визначається у градусах (у поодиноких випадках у відсотках) і класифікується кольором наступним чином:
- 6-10° – зелена;
- 11-14° – синя;
- 15-22° – червона;
- більше 23° – чорна, коричнева.
Найпопулярнішими у гірськолижників визнані зелені та сині траси, що пояснюється різними причинами. По-перше, більше половини з тих, хто їде на горнолижний відпочінок новачки, які вперше стали на лижі, а також батьки з маленькими дітьми. По-друге, ці траси завжди ретельно підготовлені і на них немає пагорбів. На цих трасах легше виконувати повороти, тому вони інструкторами використовуються як навчальні. І по-третє, катаючись на пологих схилах, гірськолижники почуваються комфортніше психологічно.
На трасі гірськолижник досягає максимальної швидкості після 400 метрів спуску по прямій лінії. Тому, щоб подолати страх перед наростанням швидкості, гірськолижник-початківець повинен спускатися по пологому схилу по прямій.
Незалежно від крутості схилу, кожен гірськолижник повинен визначити швидкість, з якою він може кататися. При цьому він повинен враховувати рівень своєї майстерності, фізичну підготовку та витривалість. Невеликі нерівності рельєфу, які легко проїжджаються на малій швидкості, при її збільшенні перетворюються на перешкоду, яка може спричинити серйозну травму.
Рельєф схилу
Рельєф схилу визначається наявністю природних пагорбів, западин та перегинів. Перегини – це різке збільшення чи зменшення крутості схилу. Якщо крутість збільшується, говорять про позитивний перегин, при зменшенні перегин змінює знак. Всі ці особливості рельєфу досвідчені гірськолижники враховують у техніці катання.
Рельєф гірських схилів формується під дією фізичних факторів, як то: вітрова, водна та льодовикова ерозія. Ці процеси сприяють формуванню зсувів, розселин, утворенню кулуарів. Щоб перешкоджати цим процесам, при влаштуванні гірськолижних трас схил за спеціальною технологією засівається травою. Стійкий трав’яний покрив, що утворився, не тільки перешкоджає руйнуванню схилу, але і підвищує якість траси.
За рівнем складності рельєфу траси поділяються на гладкі, м’які, середні та різкі.
Гірськолижний схил повинен мати викочування, що являє собою пологу ділянку, на якій гірськолижник може зупинитися для відпочинку. Спорудження чорних та червоних трас допускається на схилах без викочування.
Перепад висот
Перепад висот – важливий показник, який необхідно враховувати під час вибору гірськолижного курорту. Траси з великим перепадом висот підходять для добре тренованих гірськолижників, які легко переносять різку зміну атмосферного тиску та температури. На трасах з великим перепадом висот складніші умови катання, пов’язані з неоднаковим сніговим покривом по всій її довжині.
Висота над рівнем моря
Цей показник значною мірою визначає кліматичні особливості курорту. Високо в горах, завжди, нижчі температури та сильні вітри, що дає можливість продовжити сезон катання. Так, на найпопулярнішому українському курорті Буковель, гірськолижні тури проводяться до кінця квітня.
Траси на високогірному курорті Приельбруссі частково проходять поверхнею льодовиків, що вимагає особливої уваги від гірськолижників.
Якість трас
Оцінити гірськолижну трасу лише за об’єктивними параметрами досить важко, тому що її якість також залежить від багатьох інших параметрів. Сертифікацію трас здійснюють міжнародні організації. Траса оцінюється за рівнем комфортності.
П’ятизіркова траса повинна мати ширину 50 метрів, довжину – 5000 метрів та ухил 15°. Через кожних 1000 метрів має бути майданчик для відпочинку, з розміщеними на ньому кафе та кіосками. Така траса має бути обладнана інформаційними стендами, покажчиками, неподалік має бути лижний патруль і пункт швидкої допомоги.
Високий комфорт мають траси, влаштовані на штучних терасах (полках). Ці тераси споруджуються з певним ухилом, їхні краї обгороджуються сітками для запобігання падінню туристів. У місцях переходу з однієї тераси на іншу влаштовуються відпочинкові майданчики, де є кафе, лавки, туалети.
Все більшої популярності набувають лижні парки, які влаштовуються не тільки на гірськолижних курортах, а й у великих містах, як місце для активного відпочинку у вихідні дні. Лижні та сноубордні парки мають складні траси з трамплінами, хаф-пайпами, на яких гірськолижники виконують різні трюки, акробатичні номери, стрибки тощо.
Вибирайте кампанію Big Travel і Ви кататиметеся на найкращих гірськолижних трасах Буковеля.