Справжньою перлиною Грузії вважається загублена в горах Сванетія, яка приваблює туристів дивовижною архітектурою та казковими краєвидами. Насправді в Грузії є дві Сванетії: Верхня (Земо-Сванеті) та Нижня (Квемо-Сванеті). Особливий інтерес для туристів представляє Верхня Сванетія, яка у свою чергу поділяється на Східну та Західну або Вільну та Княжу.
Верхня Сванетія знаходиться у високогірній долині між Головним Кавказьким хребтом (кордон з Росією) та Сванетським хребтом, які на сході з’єднуються. На заході Сванетія відокремлена Хребтом Хурум. Східна Сванетія розташована вище у порівнянні із Західною. Село Ушгулі має висоту над рівнем моря – 2100 метрів, селище Местія – 1400, а західне село Хаїші – 600 метрів.
Розподіл Верхньої Сванетії на Вільну та Княжу відноситься до періоду розпаду Грузинського царства в 16 столітті. Західна частина перейшла у володіння князів, але в сході утворилися вільні громади. Ці події відбилися у назвах і сьогоднішньому вигляді цих регіонів. У Вільній Сванетії більшою мірою збереглися етнічні особливості та архітектура.
Історично сформовані важкі умови проживання у цій місцевості сприяло тому, що кілька сіл об’єднувався у громади: так було легше виживати. Такий принцип адміністративного поділу зберігся до нашого часу. Села бувають дуже маленькими (2-3 сім’ї). У різних громадах зустрічаються села з однаковими назвами, що вносить плутанину до туристичних маршрутів.
Адміністративний центр Верхньої Сванетії – селище Местіа, яке нині вважається туристичною столицею регіону. Звідси беруть початок маршрути у навколишні селища та на гірські вершини. У селищі триває інтенсивне будівництво готелів, ресторанів. Сьогодні тут працюють відділення зв’язку, банкомати, магазини, кафе та приватні готелі та навіть власний аеропорт.
У Местіа є історичне місце – Мережі, де у давнину розташовувалися язичницькі капища. Згідно з давньогрецькою міфологією саме до Сванетії вирушали агронавти за золотим руном. Історичними пам’ятками архітектури є житлові вежі, будівництво яких датується 9-12 століттями.
Сувора дійсність наклала відбиток характер місцевого населення – сванів. Вони не відрізнялися дружніми стосунками із сусідніми пологами, тому змушені були зводити для членів свого роду безпечну оселю. Це були сторожові вежі, всередині яких були житлові приміщення.
Низ вежі складався із суцільної кам’яної кладки заввишки 2 метри, без порожнини всередині. Це надавало неприступність для ворога та стійкість під час землетрусу. Вище знаходився вхід у приміщення у вигляді маленького лаза, в який можна забратися тільки приставними сходами. З метою безпеки сходи забиралися.
На різних поверхах знаходилися житлові, господарські та складські приміщення. Тут же утримувалися і тварини. Вінчав вежу оглядовий майданчик. Через тисячоліття сванські вежі експлуатуються і зараз. Їх використовують як сараї утримання свиней чи складів для господарського інвентарю. Деякі з веж перетворені на музеї та інші туристичні об’єкти. Інтерес становлять і давні православні храми.
Туристи прагнуть відвідати найвище гірське селище в Європі – Ушгулі, яке знаходиться на висоті 2100 метрів над рівнем моря. Селище приваблює суворим пейзажем і середньовічною архітектурою, що відмінно збереглася. На такій висоті практично немає рослинності, а суворий пейзаж складають снігові вершини. З цих льодовиків бере початок і протікає через Ушгулі річка Інгурі. Безцінні зразки архітектури: вежі, будинки-фортеці та церква Діви Марії внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.