З давніх-давен єдиним повідомленням між грузинським і російським народами була важкопрохідна стежка, яка нині називається Військово-Грузинською дорогою. Згадка про цей шлях зустрічається в описах античних письменників, що належать до початку нашої ери.
Будівництво Військово-Грузинської дороги почалося після того, як у 1783 р. було підписано Георгіївський Пакт про претоктор Росії над Грузією. Полотно прокладали російські війська. Офіційне відкриття дороги відбулося 1799 року. Шосейне покриття полотна було зроблено у 1863 році, а за радянської влади проведено повну реконструкцію дороги. Гірський рельєф, ущелини, мости, урвища та перевали – все це ускладнює проїзд дорогою в негоду, тому вона часто буває закрита. Але ці ж природні особливості роблять подорож цим маршрутом захоплюючим і цікавим.
Дорога починається з Владикавказу та закінчується у столиці Грузії – Тбілісі. Її довжина складає 208 км. На початку шляху мандрівники спостерігають великі степові простори Передкавказзя. Горбистий степ поступово переходить до підніжжя Великого Кавказького Хребта. Долина Терека стає дедалі вужчою і перетворюється на Дарьяльское ущелину. Це найскладніша ділянка дороги, яка проходить схилами та мостами. Дар’яльська ущелина відігравала важливу оборонну роль, тому тут багато фортець. На лівому березі Терека було зведено найпотужнішу Дар’яльську фортецю, яка міцно замикала вхід на територію Грузії.
Мандрівники проїжджають гарне селище Казбегі, де народився відомий грузинський письменник Олександр Казбегі. У його будинку влаштований музей. Поглядам туристів відкривається вид на засніжену вершину Казбеку (5047 м). Вдалині видніється архітектурний комплекс Гергетський монастир, створення якого датується 14 століттям. Пейзаж становлять альпійські луки, що покривають схили гір.
Далі, широкою долиною дорога веде до Хрестового перевалу. Тут її стискають скельні стіни та бетонні коридори, які є захистом від снігових обвалів. Дорога піднімається на висоту 2833 метри (найвища точка, позначена кам’яним хрестом). Повз цей хрест свого часу проїжджали Грибоєдов, Пушкін і Лермонтов. Біля невеликого мінерального джерела з озерцем туристи відпочивають, п’ють нарзан та оглядають згаслі вулкани на Кельському плато. Спуск із перевалу проходить у коридорах та тунелях до Гудаурського плато. Далі дорога в’ється крутим серпантином з перепадами висот на короткій відстані на 1000 метрів.
Майже на півдорозі від Владикавказу до Тбілісі розкинулося велике селище Пасанаурі. Звідси дорога йде правим берегом Арагві і призводить до зубчастих стін фортеці Ананурі. Мандрівники проїжджають селище Жинвалі, де Арагві зливається із Пшавською Арагві. До історичної Мцхети дорога йде паралельно Арагві.
За вікном миготять поля, сади та виноградники. Туристи відвідують Мцхету – стародавню столицю Грузії, відому собором 11 століття Светіцховелі та монастирем Джварі 6 – 7 століття. Далі абсолютно рівна дорога приводить до столиці Грузії – Тбілісі.