В останні роки дуже багато туристів проводять свою зимову відпустку на високогірних курортах. До цього кожна людина живе своїм розміреним способом життя, у своїх кліматичних умовах, за свого, роками виробленого режиму.
І раптом на свята він зривається і їде в гори, щоб на повні груди вдихнути свіжого гірського повітря, покататися на лижах, отримати свою порцію адреналіну та задоволеним виїхати додому. Так, це все саме так і відбувається, але іноді фізично ваш організм дає збій, і по приїзду в гори у вас загострюються хронічні захворювання, виникає алергія, очевидно, як кажуть, «гірська хвороба» і весь відпочинок вже зіпсований.
Що потрібно робити, щоб акліматизація на гірськолижному курорті пройшла швидше? Існує цілий комплекс заходів, необхідних звикання гірськолижника до змін умов, що з підйомом в гору.
Підготовка до акліматизації починається ще вдома. Почніть з елементарних тренувань всіх суглобів та груп м’язів, а саме у вигляді легких пробіжок або швидкої ходьби в рівномірному темпі. Вони чудово тренують серцево-судинну та дихальну системи і вже поступово готують їх до катання на висоті. Ну а коли ви відчуєте достатню фортецю від цих тренувань, можна переходити до навантажень «до утрудненого дихання». У багатьох виникне питання – що означає «до утрудненого»? Алгоритм цього такий: пересуваєтеся повільно, а потім робите невеликий ривок, прискорення… до утрудненого дихання, якщо важко дихати, потрібно зменшити темп. Відпочивали на повільному ходу – і знову ривок! Таким чином, постійно атакуючи утруднене дихання і відступаючи, при цьому щоразу збільшуючи довжину ривків, ви абсолютно безпечно, крок за кроком, підготуйте свій організм до тих швидкісних навантажень, які будуть присутні під час катання на висоті в горах.
При виборі місця катання обов’язково зверніть увагу на якій висоті розташовані схили. Від цього залежить ступінь акліматизації, тобто, здатності організму швидко пристосуватися до нестачі кисню, зниженого тиску та іншої специфіки високогір’я. Акліматизації при підйомі на висоту до 2000 м-коду, її називають «зона індиферентності» для здорових людей майже не потрібно.
На висоті 2000-4000 м – зона повної компенсації, вже необхідні певні заходи щодо акліматизації. На цій висоті реакції пристосування до умов гіпоксії (кисневої недостатності) проходять більш виражено та гостро, але потенціалу здоров’я нормальної людини достатньо. Фізичні навантаження на такій висоті турист переноситиме набагато легше, якщо до підняття на цю висоту протягом 2-4 днів катався на висоті від 1500 до 2000 м над рівнем моря, тим самим трохи акліматизувавши свій організм до гірських умов.
На висоті понад 4000 м над рівнем моря і більше – початок зони неповної компенсації, фактично в ній функції організму відновлюються не повністю, тому катання в зоні неповної компенсації потребує поступового та помірного навантаження. За такого режиму потрібні й короткочасні паузи, щоб організм міг трохи відпочити від навантажень. Порушення цих правил призводить до появи ознак гірської хвороби.
Якщо з’явилися такі симптоми, необхідно знизити фізичні навантаження і відпочити кілька днів на меншій висоті. Які ознаки «гірської хвороби»: ейфорія, яка часто змінюється загальною слабкістю, головний біль, нудота, задишка, прискорене та аритмічне серцебиття, поява сонливості чи безсоння, носові кровотечі. При загостренні «гірської хвороби» можливі непритомні стани. Якщо симптоми посилено виявляються і не минають, постраждалого необхідно терміново евакуювати до «зони індиферентності». До висоти 2000 м над рівнем моря здорова людина майже не має особливих труднощів. У «зоні індиферентності» пристосувальні реакції організму проходять непомітно. Це зона, яка найбільше підходить для відпочинку більшості дорослих та дітей.
А якщо затриматись у горах на висоті довше, то не кожен може передбачати реакцію свого організму на гірський клімат. Акліматизація примха, як примадонна і проявляється в тому, що людина втрачає найтоншу координацію рухів, настає погане самопочуття та безсоння, дає збої в роботі серцево-судинна система, а це миттєво відбивається на її об’єктивних показниках; з’являються коливання артеріального тиску, різне наповнення пульсових хвиль, знижується пульсовий артеріальний тиск, погіршується швидкість реакції та м’язового тонусу стегнових «робітників» м’язів, фактично вони починають втрачати здатність до розслаблення.
Крім усього вищевикладеного, в горах будьте обережні із сонцем. Від нього шкіра миттєво стає сухою, обгорає, губи на губах з’являються тріщини. Адже сонце б’є не тільки зверху, а й знизу, воно потужно відбивається від снігу, так що не забувайте взяти на відпочинок захисні креми, які використовуються під час катання та поживні, якими потрібно користуватися після того, як йдіть з сонця.
Ще один важливий момент – бережіть очі, а для цього обов’язково потрібно мати захисні окуляри. З першого дня на сніг без захисних окулярів виходити не можна ! До всього сказаного, варто пам’ятати про те, що в горах з’являється спрага, адже там набагато більше випаровування, а потім через шкіру починають виходити солі. Тому необхідно їхнє поповнення, інакше може настати слабкість. Для цього вживайте різні фруктові напої, соки, мінеральну воду. Пам’ятайте і про вітаміни – С, Е та групи В, але вони краще засвоюються з лимонів, мандаринів, яблук, апельсин. Не нехтуйте і свіжою морквою, капустою, цибулею, часником. Досвідчені лижники часто беруть із собою для поповнення запасів вітамінів пакетик із журавлиною, зібрані під час літніх подорожей на байдарках Карелією. Вони стверджують, що кисла журавлина з добавкою цукру миттєво вгамовує спрагу.
І останній момент – у гірських готелях та пансіонатах вранці на сніданок дають каву, булочку, шматочок олії, джем. Не так багато. Але на вечерю – «шведський стіл», де гірськолижник відриваються за повною програмою, нагулявши під час катання вовчий апетит. Не переїдайте, корисніше легкий напівобід у гірському кафе, ресторанчику. Акліматизація у кожного проходить по-різному, але якщо ви знаєте свій організм, то збираючись у гори, пам’ятайте, що потрібно зробити, щоб вона пройшла якомога легше і швидше. Тому обирайте гірськолижні тури із професіоналами!