На непрофесійний погляд сніг буває гарний, білий, холодний. Все це так, але ці епітети не відбивають його якості щодо техніки катання гірськолижників. Існує наука про сніг – гляціологія – яка дає об’єктивну оцінку снігу за багатьма параметрами. Однак, гірськолижники використовують свої специфічні терміни, які будуть розглянуті в цій статті.
Що таке сніг?
Сніг – це вода у кристалічному стані. Кристали мають форму у вигляді 6- або 12-гранних сніжинок розміром від 0,1 мм. до 1,0 см. і вагою від 0,0001 до 0005 р. Сніг – речовина мінлива і в залежності від температури та вологості повітря змінює свої фізичні властивості. За позитивної температури сніжинки збільшуються у розмірі. Підвищена вологість перетворює їх на великі кристали. Сніжинки можуть перетворюватися на крижану крупу або розбиватися на пил. Снігові та крижані опади класифікуються на 10 різновидів.
Для гірськолижника важлива така якість снігу, як щільність. Цей показник, насамперед, залежить від висоти, де лежить сніг і температури повітря. На густину снігу впливає і кількість гірськолижників, що катаються на схилі.
Основні види снігу
Пухнастий сніг (цілина, пухляк) – м’який сніговий покрив, що випав товщиною більше 20 см. Снігові цілинні поля користуються великою популярністю у сноудордистів і гірськолижників. М’яка, снігова подушка пом’якшує удари під час падіння, проте таїть свої небезпеки: під снігом не видно пнів, каміння та інших перешкод. Тому катання по цілинних полях доступне лише досвідченим спортсменам.
По свіжому снігу легко виконувати різні трюки, різані повороти та розвивати велику швидкість. При підвищенні температури та вологості повітря сніг стає мокрим та важким, ускладнюючи виконання поворотів. На мокрому снігу залишається глибока колія зі щільними стінками, що утруднює відкриття кріплень при бічних навантаженнях.
Паудер (снігова пудра) – варіант пухнастого снігу з більш дрібними та легкими сніжинками, який утворюється лише на високогір’ї під дією кількох фізичних факторів. Знайти паудер – рідкісний успіх. Він зустрічається в горах, на Кавказі та інших місцях.
Завдяки своїм властивостям паудер чудово підходить для експериментів, адже на лижі не чиниться опору. При катанні паудером використовується техніка – гліссування. Негативний момент катання по паудеру – приховані перешкоди, які можуть призвести до травмування.
Жорсткий сніг (круд) – сніговий покрив цілинних полів після катання великої кількості гірськолижників та сноубордистів. В результаті катання сніг ущільнюється, утворюються глибокі колії, горби та інші зміни рельєфу. Гірськолижник має миттєво реагувати на зміни опору, тому коліна постійно мають бути напівзігнутими.
М’який сніг – найкомфортніший сніговий покрив природного походження, що часто зустрічається. Ліжі не занурюються глибше ніж на 3-5 см, тому техніка катання не потребує великої майстерності та зусиль.
Щільний сніг – його щільність не дозволяє занурюватись лижам, тому вони залишають слід на поверхні покриву. На гірськолижних курортах (Буковель у тому числі) прасують траси ратраками, щоб надати снігового покриву достатню густину. Щільний сніг ідеально підходить новачкам для відпрацювання навичок катання. Катання з невеликою швидкістю такою трасою комфортне, однак, для її збільшення слід прикладати зусилля.
Наст – щільна верхня куля снігового покриву, що утворюється під дією вітру та колівань температури повітря. Під настом знаходиться м’який сніг. Складність для гірськолижника є настом, на якому утворилися хвилі подібні брижі на воді. Тверді гребені хвиль та м’які проміжки між ними гальмують рух та викликають необхідність додаткових зусиль. Також наст ускладнює загартування і може провалюватися під вагою гірськолижника.
Кірка – це дуже тонка куля наста, у вигляді льоду або снігового пилу. Кататися по кірці неприємно, бо лижі постійно провалюються і поринають у глибокий м’який сніг. Крижана кірка, при проламуванні, має гострі краї і може спричиняти травму.
Мокрий сніг – це снігова каша, яка утворюється при підвищенні температури до плюсових показників. Для катання по снігу, перемішаному водою та льодом, необхідно поверхню лиж обробляти спеціальним парафіном. На такій трасі добре відчуваються лише шанувальники карвінгу.
Фірн – зернистий сніг, що складається зі снігових (крижаних) куль діаметром 0,1-10 мм і утворених під дією сонця. Кататися по фірну можуть лише з великою швидкістю досвідчені гірськолижники. Особливість фірну – відсутність зчеплення, внаслідок чого він сипеться зі схилу разом із гірськолижниками.
Якщо після відлиги різко знижується температура, фірн змерзає у білий лід, катання яким вимагає великої уважності та майстерності.
Лід – найнеприємніший для гірськолижника покрив траси. Лід розрізняють за кольором: білий, блакитний та чорний. Білий лід – це фірн, що змерз. Голуба крига утворюється при різкому похолоданні після сильного дощу. Замерзлі напливи води та ділянки снігу ускладнюють рельєф. Гірськолижник повинен виконувати рухи з великою точністю. Канти на лижах вимагають гарного заточування.
Під дією низької температури щільність льоду збільшується, і він перетворюється на чорний. На такому льоду краще не кататись. Найпоширеніші травми при катанні по льоду – переломи кісток.
Щоб стати хорошим гірськолижником, необхідно вміти кататися по будь-якому виду снігового покриву, враховуючи його специфічні особливості та гарний гірськолижний відпочинок вам забезпечено.